Ты так велик, а я - ничтожна,
Слова мои - что? Пустота.
Твои обеты непреложны,
Мои - слова... слова... слова...
Ты звёзды ночью зажигаешь,
А утром чистую зарю.
Ты всё, мой Бог, на свете знаешь,
Что от Тебя я утаю?
Свои желания иль мысли?
Душа моя перед Тобой!
Ты знаешь всё, когда я в выси
Стремлюсь, иль в грязь лечу стрелой.
Ты - мой Творец, Ты - Изначальный,
А я - пылинка на земле.
Тебя постичь смогу едва ли,
За что Ты милостив ко мне?
Ты небо держишь на ладонях,
Тебе земля принадлежит,
Но Ты спустился к недостойной.
За что ко мне благоволишь?
Мне не понять... Я - прах, я - пепел,
Но Ты - на крест, меня спасать.
За что, за что, кто мне ответит
Дана мне свыше благодать?
Мой Бог... мой Бог... В любви великой
Ты на кресте нашёл меня.
Стояла я в толпе безликой
Как все, смеясь, Тебя кляня.
Ты - Бог, Творец, не отвернулся,
Как мне постичь Твою любовь?
Душе позволил прикоснуться
Ты к ней, мой распятый Господь.
Живу, живу, в любви купаясь,
Под сенью ангелов Твоих.
За что, мой Бог, за что, не знаю,
Ты так ко мне благоволишь?
Г. Мерзлякова
..................................................................
Галина Мерзлякова,
г. Киров Россия
Стихи пишу давно, вышли два сборника "Прославляю Тебя из огня" и "Подари мне, Господь, небеса" Готовится к выпуску третий.
Благодарю Господа за великую милость ко мне. e-mail автора:galya.merzlyakova.55@mail.ru
Прочитано 5860 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Прощальный свет - Захар Зинзивер Автор сего искренне верит в богоучрежденность церковной иерархии, через которую, по действию Духа Святого (Деян 20:28), в течение веков переходило и сохранилось до нашего времени преемственное апостольское рукоположение, причем главою и Первосвященником православных пастырей всегда был и есть Господь Иисус Христос. В пастыре необходимо различать священный иерархический дар и человеческую личность. Это стихотворение- взгляд изнутри на некоторые болезни и несовершенства современного священноначалия.
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
